Травма – це глибокий і важкий досвід, який може викликати сильні емоційні реакції. Спілкування з людиною, що пережила травму, часто є складним і вимагає чуйності.
Що таке травмо-інформований підхідТравмо-інформований підхід – це спосіб роботи та спілкування, який враховує вплив травматичного досвіду на людину. Він спрямований на створення безпечного середовища, на уникнення повторної травматизації та підтримку відновлення людини.
Травмо-інформований підхід є надзвичайно корисним у роботі з військовими, оскільки враховує їхній унікальний досвід.
Військові зазвичай схильні до контролю простору, швидкого й рішучого прийняття рішень. Вони орієнтовані на дію більше, ніж на розмову, та можуть потребувати чітких роз’яснень. Їхній емоційний стан може виражатися суперечливо: позірна стриманість може змінитися неочікувано бурхливою реакцією. Військовий або ветеран може здаватися настороженим, замкнутим, або ж різко реагувати у процесі взаємодії.
Тому вкрай важливо виявити чутливість, обережність у спілкуванні, повагу до набутого військового досвіду. Небайдужість, довіра, відкритість мають вирішальне значення у налагодженні ефективної комунікації та подальшої підтримки.
Передумовою ефективного та безпечного спілкування має бути ретельна підготовка соціальних працівників до взаємодії з ветеранами, що включає як зовнішні, так і внутрішні чинники. Тому важливо взяти до уваги наступні рекомендації:
Готуйтеся заздалегідь
Приділіть увагу доступності та інклюзивності приміщення. Створіть безпечне середовище: тиха атмосфера, м’яке освітлення, мінімум відволікаючих чинників. Підготуйте все, що може забезпечити комфортне спілкування за кавою або чаєм. Подбайте про власний емоційний стан: важливо залишатися спокійними та врівноваженими, а водночас дуже уважними. Викликайте та підтримуйте почуття контролю у співбесідника Акцентуйте збереження анонімності, виявляйте повагу до досвіду інших людей, уникайте будь-яких оцінок. Запитуйте дозволу перед тим, як щось запитати або запропонувати допомогу. Пам’ятайте про тригери, уникайте фізичного контакту та надмірної емоційності (не лише обійми, але й рукостискання може викликати небажану реакцію). Шануйте гідність людини, підкреслюючи її автономію: «Ви маєте самі вирішувати про що нам краще поговорити». Підтримка в кризових ситуаціях Не виявляйте своєї незгоди, утримуйтесь від будь-яких коментарів, не реагуйте на можливу неадекватну поведінку співбесідника. Тривалий травматичний стрес може призвести до виснаження, дратівливості, відчуття зради. Процес адаптації, подолання посттравматичного стресу є дуже складним процесом. Настороженість, відчуття потенційної небезпеки характеризують психічний стан ветеранів, оскільки їхні тіло і розум звикли до постійної загрози. Напрацюйте навички надання первинної психологічної і домедичної допомоги. Уникайте фраз типу: «Тримайтеся», «Візьміть себе в руки», «Інші проходять через те саме». Намагайтеся забезпечити контроль під час емоційних спалахів, для зменшення напруги можуть бути використані нейтральні теми. Слухайте, а не розпитуйте Дуже важливо слухати, не перебиваючи, навіть якщо це важко. Уникайте нав’язливих питань про деталі травматичного досвіду. Використовуйте відкриті запитання: «Чи є те, що допомагає вам почуватися краще?». Виявляйте максимальну чутливість у спілкуванні Підтверджуйте емоції людини, не применшуючи їх. Будьте терплячими, дозволяйте людині висловитися у власному темпі. Пам’ятайте, що тривалий травматичний досвід може призводити до утруднення обробки інформації, емоційної відстороненості та спалахів гніву у процесі спілкування. Стежте не лише за власними словами, але й за мімікою – вираз вашого обличчя може насторожити або образити співбесідника. Ви маєте виявляти доброзичливість та розуміння емоційного стану ветерана, не применшуючи значущості пережитого ним. ВАЖЛИВО ЗНАТИ Парадокс травми полягає в тому, що люди схильні уникати допомоги і контакту саме тоді, коли вони найбільше цього потребують. Одним із тяжких наслідків травматичного досвіду є виникнення різноманітних залежностей. Корисними інструментами в боротьбі з ними можуть бути психоедукація та мотиваційні інтерв’ю. Щоб запобігти виникненню суїцидальних думок, необхідно спрямувати співрозмовника на конструктивні дії. В разі виявлення подібних інтенцій, посприяти наданню професійної допомоги. Основною вимогою до травмо-інформованого спілкування має бути дотримання спокою та орієнтація на непогіршення ситуації. Чітко окреслюйте свою роль та враховуйте її обмеження при взаємодії в умовах війни: не беріть на себе завдання, що виходять за межі вашого досвіду; використовуйте контакти та домовленості для можливого перенаправлення. Адаптація необхідна всім ветеранам, які повертаються, і може тривати досить довго. Одним із наслідків військового досвіду є гіперпильність і схильність до недовіри оточуючим. Варто також враховувати схильність до песимізму, а також чорний гумор як елемент військової культури. Наслідком військового досвіду може бути зниження когнітивних здібностей та емоційне вигорання, що у поєднанні із загостреним почуттям справедливості може привести до неадекватної поведінки. Це стосується не лише військових – адже їхній досвід не є ізольованим, а переплітається з досвідом громади. Подолання зазначених наслідків потребує готовності до складних тем, вироблення стратегій підтримки емоційних зв’язків, максимальної уваги до психотравмованих людей, підтримки у пошуках ними нового сенсу.Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Стійкість. Сила. Підтримка» за підтримки European Union in Ukraine та Міжнародний фонд “Відродження” в рамках спільної ініціативи «European Renaissance of Ukraine: Civil Society Resilience and Recovery Initiative».
Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».