Робота з залежностями – серйозний виклик. І не лише для військових психологів чи командирів, які мають з цим справу щодня, але й для цивільних спеціалістів, які залучені до підтримки ЗСУ.
Ця тема складна, об’ємна і дуже часто – незручна чи взагалі табуйована. І саме тому важливо постійно її тримати у фокусі уваги. Бо залежність однієї людини під час служби – не тільки про цю конкретну людину. Це про підрозділ, про згуртованість, про бойову ефективність і також про родину та людей, які чекають і підтримують. І, звичайно, в першу чергу це про безпеку самої людини і підрозділу.
Нещодавно ми провели навчання за програмою «рівний-рівному» для військовослужбовців 210 Окремий Штурмовий Полк, які працюють з особовим складом. Темою тренінгу стала робота з залежностями в підрозділі. Цей тренінг став частиною великого проєкту психологічного супроводу захисників і їхніх родин, який ми впроваджуємо разом із партнерами.
Фахівці Центру разом з учасниками тренінгу шукали можливості для того, щоб помічати ознаки появи різних видів залежностей і оперативно втрутитись, не чекаючи «дно».
Ми багато говорили про межі відповідальності: що може зробити командир і побратими, що – офіцер-психолог, а коли вже точно час залучати зовнішніх фахівців.
Один із навчальних модулів був присвячений тому, як працювати на випередження, зокрема через формальні та неформальні правила в підрозділі, взаємну підтримку побратимів, вміння спілкуватись на складні теми, комплексну профілактику та доступ до різних способів відновлення і психологічного розвантаження.
Ми спільно намагалися зробити так, щоб превенція сприймалась не як лекції «для галочки», а як можливість зробити так, щоб у підрозділі було нормальним просити про допомогу, говорити відверто, мати ресурси для відновлення, а не «глушити» втому чи біль.
Це командна робота – командирів, психологів, побратимів. І фахівці «Ярміз» роблять все можливе сприянню: проводять навчання, дають інструменти, створюють умови для рефлексій і обговорення досвіду.
Програма «Рівний рівному» – це не про те, щоб зробити з кожного психолога чи фахівця спеціаліста по роботі з залежностями. Це про те, щоб у кожному підрозділі з’являлись люди, які вміють помічати, не бояться говорити і знають куди скеровувати. Люди, які можуть бути точкою опори.
Ми не маємо миттєвих простих рішень, але маємо інструменти, щоб бути поруч і вчасно втручатись та робити протидію залежностям більш ефективною. І дуже віримо, що ця робота має сенс. Ми вдячні кожному, хто був на цьому тренінгу за відкритість і готовність працювати з цією непростою темою.

Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».