ЯК ВИЗНАТИ ВТОМУ ТА НЕ ПЕРЕЙТИ У ВИСНАЖЕННЯ, – про це наша розмова з Тетяною Смірновою, військовим психологом, травматерапевтом EMDR, сімейним консультантом та мамою.

У нашому суспільстві існує невидима заборона на втому, визнання потреби у відпочинку, паузи у роботі чи діяльності. Але відпочинок – не ознака слабкості, а природна потреба. Це той стан, під час якого людина поповнює сили. Він необхідний.
Однією з вагомих причин установок працювати 24/7 все-таки є прагнення бути корисними зараз, під час війни. Але іноді це доходить до абсурду, у тих випадках, коли люди забувають навіть про базові потреби. Уявімо коня, який безперервно тягне підводу 10 діб. Яка буде його продуктивність в кінці цього строку? Так само й людина не може довго функціонувати ефективно.
Виснаження, на відміну від втоми, це тривалий психофізіологічний стан, він виникає внаслідок постійного перенавантаження, недостатності відпочинку, браку життєвих сил та енергії.
Причини виснаження очевидні: перепрацювання (режим нон-стоп) та недостатність відпочинку (сну, «нічогонероблення», води, їжі, зустрічей з друзями, активностей).
На фронті бойове виснаження може відчуватися бійцем як якийсь патологічний стан, хоча у більшості випадків для відновлення життєвого балансу необхідний час та якісне відновлення.

Втома – це ситуативний стан, тому достатньо просто відпочинку. А от виснаження, якщо не зважати на симптоми, може перерости у емоційне вигорання. Це визнаний у Міжнародній класифікації хвороб синдром, що є фактором виникнення багатьох захворювань. Вигорання стосується не лише професійної діяльності, але й вирізняють його побутові форми внаслідок дії хронічного стресу на людину. Наприклад, в ситуаціях, коли люди доглядають за тяжко хворими родичами, дітьми тощо.

Будьмо чуйні до себе у ці нелегкі часи! Є характерні ознаки:
– дратівливість;
– почуття втоми;
– бажання закритися та відгородитися від роботи, контактів;
– зростання частки негативних емоцій та брак позитивних;
– емоційна економія, емоційна відгородженість;
– неуважність, проблеми з пам’яттю, мисленням, загальмованість;
– негативні думки про себе щодо зниження працездатності;
– емоційні зриви;
– вживання алкоголю чи виникнення інших залежностей.
До цих психологічних особливостей можуть додаватися ще соматичні скарги (проблеми з серцем, тиском, болі у шлунку, що на ранніх етапах не діагностується як хвороби). На пізніших етапах дійсно можуть з’являтися тілесні хвороби (стрес переходить на глибший рівень).
Внутрішній стан «нічогонехочу» – гарний індикатор, щоб почати більше турбуватися про себе. Якщо Ви його помітили, намагайтеся прийняти це, відпочити, тоді з’являться необхідні сили та бажання до дій.

– Екологічний режим напруження сил та відпочинку. За можливістю, перегляньте графік, виділіть час на відпочинок. Не беріть на себе занадто багато якщо відчуваєте брак сил. Рознесіть у часі плани та приберіть несуттєві.
– Відпочинок має бути якісним. У кожного свій варіант: комусь підходить концентрація, городництво, книги, комусь – активний варіант: від прогулянок до пробіжок.
– Якісний сон: від 7 годин в день для дорослого. Якщо неможливо спати вночі, краще все ж досипайте вдень.
– Інформаційний детокс від новин та соцмереж.
– Жарти, сміх, спілкування.
– Чути себе та свої потреби та дозволяти маленькі радощі.
– Дозволяти собі довготривалі відпустки, краще подорожі.
– Турбота про близький емоційний зв’язок. Сім’я, коло найрідніших. Тож плекати ці стосунки дуже важливо. Особливо нині страждають без достатнього емоційного зв’язку діти. Практикувати вдячність.



Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».